Трипільська культура: октября 2018

среда, 31 октября 2018 г.

вторник, 30 октября 2018 г.

Кераміка трипіля

План
1Керамік

Кераміка

Кераміка трипільців є однією з найкращих у світі, а керамічні вироби - просто витвір мистецтва для того часу.

Керамічний посуд того часу виготовлявся з гончарської глини з домішками кварцового піску і черепашок прісноводних молюсків. Він ліпився без гончарського кола на твердій основі, товщина його днища переважала товщину стін, а самі стіни були нерівномірної товщини і не завжди правильної форми. Великий посуд ліпився з двох окремих частин. Зовнішня поверхня була рівною і вкривалася нанесеною до розпису і обпалення червсоною фарбою.

Посуд був розписним і нерозписним.

Розписний поділявся на:

Виготовлений в одну фарбу. Переважно вона була чорною.
Біохромний. Посуд в одну чорну фарбу обводився білою чи червоною.
Поліхромний.

Нерозписним був переважно посуд для приготування їжі, який, до того ж , ще й був з більш товстими стінками, кольором після обпалення від сірувато-коричневого до темно-червоного.

Крім фарби на посуд наносився ще й орнамент. На ранніх етапах трипільської культури це був поглибленим спіральний орнамент (схожий на орнамент техніки камарес мінойського Криту) та канельований. Пізніше канельованої кераміки вже немає, зате зустрічається кераміка з менш поглибленим орнаментом, а також розписом. Пізній період характеризується появою мотузкового і штампового орнаменту, характерних для культур епохи бронзи. Посуд для приготування їжі прикрашали дуже бідним орнаментом; це були зображення людей та тварин.

Культура і госполарство Трипілля

Територія України була заселена із найдавніших часів. Перші людські поселення з’явилися тут приблизно 1,5 млн. років тому. До них відносяться Королеве, Кокосове у Закарпатті, Лука-Врублівецька над Дністром, Амвросіївна у Донбасі, Каїк-Коба в Криму тощо.

Оскільки клімат був суворий і холодний, люди селилися в основному на півдні сучасної України, їхнє житло нагадувало курені, накриті шкурами звірів. Важливим досягненням тогочасних людей було вміння видобувати та підтримувати вогонь, обробляти кремінь, кістку, ріг. Основними заняттями були збиральництво та полювання. Тогочасна людина полювала на мамонтів, носорогів, коней, зубрів, биків, лосів, оленів, птахів.

Таким чином можна зробити висновок, що територія України в добу палеоліту (ранній кам’яний вік) належала до високорозвинених регіонів світу, а господарські досягнення її населення були значними.

У добу мезоліту (середній кам’яний вік) природнокліматичні умови проживання людей змінилися, важливим заняттям стало рибальство. У цей же час було винайдено гарпуни, лук, стріли, рибальські снасті. Велике значення мали спроби приручити диких тварин, створити водні транспортні засоби (плоти, човни). В Україні мезолітичні пам’ятки датуються IX – VI тис. до н. е. і зустрічаються по всій території.

В епоху неоліту (новий кам’яний вік) відбулася так звана неолітична революція, значення якої в історії людства важко переоцінити. У цей час відбувається перехід до відтворюючого господарства.

Неоліт тривав в Україні з другої половини VI до II тис. н. е. Найвідомішою культурою цього періоду була трипільська (IV – III тис. до н. е.), найменування якої походить від с. Трипілля на Київщині. Трипільці селилися майже на всій території сучасної України: від Карпат до Південного Бугу, на Подніпров’ї, Волині, в Степовому Причорномор’ї.

Для поселень характерним було кругове розташування жител. Поселення здебільшого розташовувались поблизу річок, на мисах заплавних терас. Також оселялись на високих берегах річок біля джерел питної води. Поселення нараховували по декілька десятків жител та господарських споруд, розташованих кількома рядами або колами з великим майданом посередині, припускають, що майдан служив як загін для великої рогатої худоби або місце для народних зборів, віча тощо.

На поселенні проживало від декілька сотень людей до 50 тисяч у так званих протомістах. Трипільці мали постійне житло чотирикутної форми. Будуючи хату, в землю вбивали дубові стовпи, між якими закладали стіни з плетеної лози і обмазували глиною. У безлісних районах хати будували з вальків глини. Дах покривали соломою або очеретом.

Він мав чотири схили та отвір для диму. Підлогу вимощували глиняними випаленими блоками, які потім обмазувалися глиною. Частіше за все будівлі складались з двох або трьох кімнат, з однією великою глинобитною піччю, навколо якої знаходились лежанки з випаленої цегли. Хати розмальовували як усередині, так і ззовні. Зовні трипільські житла білили та фарбували в жовтий або червоний кольори. Іноді вони розписувалися дивовижними червоно-чорними візерунками. Таке декоративне мистецтво створювало неповторний колорит кожного селища.

Основним заняттям трипільців було хліборобство. Сіяли ячмінь, жито, пшеницю, просо, вирощували садово-городні культури, які сьогодні добре відомі в Україні. Також є підстави вважати, що трипільці вирощували бобові та льон. Землю обробляли дерев’яною мотикою з кам’яним чи кістяним наконечником, пізніше – ралом, що дозволило перейти до перекладної системи землекористування, а також до введення ярових та озимих посівів.

Земельні ділянки трипільців знаходились поблизу їх поселень. Збіжжя жали кістяними або крем’яними серпами. Зерно на борошно мололи кам’яними зернонотерками (жорнами).

Займалися трипільці розведенням великої та дрібної рогатої худоби, а також коней та свиней. Продукти скотарства йшли на забезпечення потреб у м’ясі, молоці та шкірі. Крім того, вівчарство забезпечувало населення вовною. Велику рогату худобу використовували як тяглову силу під час орання землі, для перевезення врожаю, будівельних матеріалів тощо.

У трипільців було добре розвинене ремесло. Виготовляли керамічний посуд, який піддавався випаленню в спеціальних печах. Посуд виготовлявся двох типів: кухонний та столовий.

Керамічні вироби йшли на задоволення господарських та побутових потреб на окремої сім’ї чи поселення, а цілої групи поселень визначеного району. Виготовлення оригінального глиняного посуду у трипільців було справою рук майстрів-професіоналів, які досконало володіли складною технікою його виготовлення, а керамічне виробництво – спеціалізованою галуззю общинного ремесла. У сучасному гончарстві, вишивках, килимах, різьбленні, розписах зберігається чимало типових елементів трипільського орнаментально-декоративного мистецтва. Також зародилися прядіння і ткацтво, завершилося формування технік обробки каменю.

Великий попит на кременеву сировину для виготовлення знарядь праці, мисливської зброї а також предметів побуту, сприяв виникненню окремої галузі виробництва, пов’язаної з видобуванням кременю. Видобутий кремінь перевозили до трипільських поселень, де працювали спеціальні майстри з виготовлення кременевих виробів. Трипільські каменярі виготовляли широкий асортимент кременевих виробів, які використовувались у різноманітних галузях господарства а також у побуті.

Це кременеві та кам’яні відбійники, ретушери, точильні камені. Для обробки деревини, яку використовували у будівництві, з каменю та кременю виготовляли сокири, долота, тесла, свердла, скобелі та інші вироби. Трипільське населення широко використовувало серпи. Вони складався з невеликої кременевої пластинки-вкладишу, встромленої в зігнуту рогову чи дерев’яну оправу. Різноманітні знаряддя праці виготовляли також з кістки, ріг, деревини та глини. Це були знаряддя для обробки шкур, пошиття одягу, для плетіння та в’язання. Трипільські племена використовували перший механічний пристрій – ручну лучкову дриль для свердлення різноманітних матеріалів. Трипільці серед перших на території сучасної України використовували вироби з міді.

Оскільки родовища міді були відсутні на території трипільських поселень, мідні вироби були привозними. Серед них головним чином можна назвати риболовецькі гачки та прикраси. Трипільці вдосконалили лук, стріли, сокиру, застосовували наземний транспорт – лижі, віз, сані, волокушу.

Трипільці були праосновою українського народу, їхні господарські здобутки ставлять трипільську культуру поруч із шумерською, мікенською культурами, дають підстави сучасним науковцям вважати трипільців одним із найцивілізованіших народів неолітичної доби.

Бронзовий вік в Україні припадає на ІІ тис. до н. е. Визначальними рисами цього періоду були існування відтворюючого господарства, швидкий розвиток тваринництва і орного землеробства, виділення скотарських племен. Високим був рівень громадського ремесла, насамперед гончарного та бронзоливарного. Виникли місцеві центри металургії та обробки бронзи. Обмін набув постійного та регіонального характеру.

Початком залізної доби в Україні вважають ХІІ – VІІІ ст. до н. е. Вона пов’язана з кіммерійською, скіфо-сарматсько-античною та ранньослов’янською культурами. Основою господарства залишалось землеробство. Широко застосовувалися залізні знаряддя праці. Тваринництво стало свійським, виникло птахівництво. У степовій зоні розвивалося кочове скотарство. Великого значення набуло залізоробне ремесло. Широко використовувався гончарний круг.

Населення України підтримувало тісні контакти із стародавніми сусідніми цівілізаціями. У ранній залізний період в Україні виділяється декілька культур, серед яких важливе значення мали Пшеворська, Зарубинецька і Черняхівська. Вони охоплюють І ст. до н. е. - VІІ ст. н. е. У цей час удосконалювалися знаряддя праці, розвивалося сільське господарство, ремесла, поглиблювався обмін. Черняхівська культура у ІІІ – ІV ст. н. е. зумовила появу одного з перших могутніх утворень – держави антів.

Література

Економічна історія України і світу - підручник за ред. Б. Д. Лановика, К.: Вікар, 2001. – 477с.
Економічна історія: Курс лекцій за ред. Б. Д. Лановика – 2-ге видання. Перероблене, К.: Вікар, 2000. – 300с.
История Украинской ССР: в десяти томах, т. 1, К.: "Наукова думка", 1981. – 496с.

Автор-Томашевський Ярослав

Господарство Трипілля

Господарство

План:

Землеробство Трипілля
Скотарство Трипілля
Полювання і збиральництво Трипілля
Прядіння і ткацтво
Кераміка Трипілля

Землеробство

Ця галузь господарства була найрозвинутішою у трипільців, особливо в ранній період. Навіть тоді оброблялося не менш як чотири види сільськогосподарських культур (в основному пшениця, жито, овес). Участки знаходилися близько від поселень. Було відоме мотичне землеробство. Крім мотик, вироблених з лосячого чи оленячого рога, використовувалися і серпи, але їх знайдена невелика кількість, тому, можливо, землероби здебільшого збирали колосся руками. Звичайно, екстенсивне ведення господарства призводило до виснаження грунтів, і тому трипільцям приходилося кожні 30-60 років залишати засновані поселення й освоювати нові землі.Для переробки продуктів землеробства використовувалися зернотерки, які складалися з двох частин, вернього і нижнього каменів. Ймовірно, що це було роботою для жінок, і доказом тому є знайдені у трипільських хатах фігурки жінок, які мололи зерно.

Скотарство

Звичайно, землеробство завжди залишалось для трипільців основним видом господарства, але воно завдяки нечастим врожаям не могло повною мірою задовольнити потреби племен. Тому паралельно з землеробством розвивалося скотарство, а також такі невідтворюючі види господарства, як рибальство, мисливство, збиральництво.

Про існування скотарства свідчать знахідки кісток тварин. Так, на Коломийщині знайдено кістки биків, а також корів і овець (хоча їхня кількість була значно меншою), а в Халеп'ї та Усатові - свиней. Також ймовірно, що на той час уже був приручений кінь, а також собака. Про існування скотарства свідчить і знаходження таких керамічних виробів, як сосуди зі стінками в дірках. Ймовірно, що вони використовувалися для виготовлення творогу й сиру.

Також, крім кісток, було знайдено міфологічні зображення таких істот. Так, наприклад, це фантастичні фігури биків з кігтями з Петрен, виконані чорною фарбою, що свідчить, можливо, про те, що у трипільців,як і в середземноморських народів, існував культ бика.

Полювання

Ð ÐµÐ·ÑƒÐ»ÑŒÑ‚Ð°Ñ‚ Ð¿Ð¾ÑˆÑƒÐºÑƒ Ð·Ð¾Ð±Ñ€Ð°Ð¶ÐµÐ½ÑŒ Ð·Ð° Ð·Ð°Ð¿Ð¸Ñ‚Ð¾Ð¼ "Ñ‚Ñ€Ð¸Ð¿Ñ–Ð»ÑŒÑÑŒÐºÐ¸Ð¹ Ð»ÑƒÐº"

Ця галузь господарства грала помітну роль на ранньому етапі розвитку трипільської культури, хоча меншу в порівнянні з полюванням. Про це нам говорить той факт, що кісток диких тварин знайдено в два рази менше ніж домашніх. Полювали трипільці в основному на благородного оленя, лося, косулю, бобра, зайця, використовуючи при цьому такі знаряддя, як наконечники стріл з кременю, скребки, кам'яні сокири-клини.

Займалися також і рибальством, і це теж було характерно більш на ранньому етапі, оскільки для цього були сприятливі умови (поселення біля річок). Ловили здебільшого щук, сомів, осетрів.

Збиральництво

Ð ÐµÐ·ÑƒÐ»ÑŒÑ‚Ð°Ñ‚ Ð¿Ð¾ÑˆÑƒÐºÑƒ Ð·Ð¾Ð±Ñ€Ð°Ð¶ÐµÐ½ÑŒ Ð·Ð° Ð·Ð°Ð¿Ð¸Ñ‚Ð¾Ð¼ "Ñ‡ÐµÑ€ÐµÐ¿Ð°ÑˆÐºÐ¸ Ð¿Ñ€Ñ–ÑÐ½Ð¾Ð²Ð¾Ð´Ð½Ð¸Ñ… Ð¼Ð¾Ð»ÑŽÑÐºÑ–Ð²"

Трипільці збирали в основному черепашки прісноводних молюсків, залишки яких знайдено в купах сміття біля будинків, які ще називають "черепашковими купами". Очевидно ці черепашки варили, а потім їх мясом годували свиней. У давнину черепашки використовувались також для розпису, прикрас.

Збиралися також жолуді, які сушилися в закритих печах, розтиралися на зернотерках і домішувалися в тісто.

Прядіння та ткацтво

Ð ÐµÐ·ÑƒÐ»ÑŒÑ‚Ð°Ñ‚ Ð¿Ð¾ÑˆÑƒÐºÑƒ Ð·Ð¾Ð±Ñ€Ð°Ð¶ÐµÐ½ÑŒ Ð·Ð° Ð·Ð°Ð¿Ð¸Ñ‚Ð¾Ð¼ "Ñ‚ÐºÐ°Ñ†Ñ‚Ð²Ð¾ Ñ‚Ñ€Ð¸Ð¿Ñ–Ð»ÑŒÑ†Ñ–Ð²"

Ця галузь була безпосередньо зв'язана зі скотарством, і тому логічно, що, як і скотарство, набула свого розвитку у пізній період трипільської культури. Уже тоді тканини підкладалися під дно керамічних виробів, щоб їх легше було виліпити (Петрени), була відома в'язка простого панчішного типу, а матерії вироблялися двох видів - полотна і килими; також, ймовірно, трипільці вміли плести сіті.

Кераміка