Проблеми походження трипільської культури та її періодизація

Трипільська культура залишається суцільною загадкою – археолог Михайло Відейко

План:

1. Проблеми походження трипільської культури
2. Періодизація представленої культури

120 років тому – восени 1897 року – археолог-любитель Вікентій Хвойка поблизу села Трипілля знайшов культурні артефакти, які ми тепер добре знаємо під назвою «Трипільська культура». Щодо неї відомо достатньо багато, ще більше навколо неї існує теорій і вигадок.Існують різні думи щодо походження трипільської культури. За В.Хвойкою, наприклад, це було б автохтонне населення (предки слов’ян), яку жило на територї Середньої Наддніпрянщини. Чи є така думка абсолютно вірною? Адже автохтонна культура, Яка існувала до трипільської, був відкрита лише у 40-50х роках ХХ століття українським археологом В.Даниленком, й лише тоді стало можливим говорити про її спорідненість із трипільською. Крім того, за П.Третьяковим, прослов'яни у IV-III тисячоліттях до н.е. існували на північніших землях. Тому, співуче, гіпотеза В.Маркевича та В.Даниленка, за якою місцеві племена дністровського варіанту буго-дністровської культури були швидко асимільовані боянськими (балкано-дунайськими) прийшлими племенами, й трипільська культура – не що інше, як синтез цих двох культур, здається более ймовірною. Внесок до цієї теорії зробив й В.Збенович, який приєднався до думи своїх попередників, але й доводив відсутність впливу буго-дністровської культури, що також цілком можливо.

Крім такої, можна виділити ще одну гіпотезу. На думку Ф.Біляшівського, О.Спіцина та В.Городцова, “культура проникла із півдня через Егейське та Мармурове моря із берегів Малої Азії чи через Середземне море із Фінікії чи Єгипту, й в розмальованій кераміці відчувається вплив Сходу”. Історик радянського години М.Марр утверждает, що предками трипільців є пелазги, котрі прийшли із Північного Кавказу Чорним морем, а доти ще були “сусідами” етрусків, що гаялися на територї Південний Кавказу.Періодизація трипільської культури.

Вікентій Хвойка

За В.Хвойкою трипільська культура є містком між епохами каменю та бронзи, тому вірно було б б виділяти у два періоди: перший зв’язаний із кам’яним віком, другий – із віком мідним. перший – період примітивності у формах посуд, використання знарядь роботи із кременю чи каменю. У цей годину понад розвинено землеробство, а скотарства майже немає. Більш розвиненими галузями були полювання, рибальство, збиральництво. Селилися здебільшого біля води, в землянках чи наземних глинобитних будинках. Для цого поселення характерні такі поселення, як Лука-Врублевецька, Бернашівка на Дністрі, П’янишків коло Умані, Ленківці, Солончани та інші. Інший - період використання знарядь роботи й зброї із міді, менш примітивної кераміки. Крім того, уже починають закріплюватися патріархально-родові відносини, хоча є думка, що такі відносини виникли раніше внаслідок того, що чоловіки уже тоді грали велику роль у скотарстві та полюванні, крім того, лісний характер землеробства потребував великих витрат сил, що було б неможливо для жінки. Найбільш великими поселеннями того години були Усатове (біля Сучасної Одеси) й коло Городська (Житомирська область).

Існує також інший тип періодизації Т.Пассека, який складається із трьох етапів: раннього, середнього й пізнього в залежності від зародження, розквіту чи занепаду цивілізації. Ця періодизація стосується трипільсько-кукутенської спільноти, частиною якої є культура, якої я досліджую.

Джерела:

1. http://bukvar.su/istorija/160152-Trip-l-s-ka-kul-tura.html
2. https://www.radiosvoboda.org/a/28807991.html
3. http://edufuture.biz/index.php

Автор:Бабій Віталій

Науковий керівник:Карабін О.Й.